«У Міжнародний день рідної мови ще гостріше відчуваємо: мова – це коріння, яке тримає нас на своїй землі навіть у найтемніші часи, – наголошує Наталія Подоляко, вчителька української мови і літератури комунального закладу «Сосницький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради. – Сьогодні українське слово звучить по-особливому – у ньому і біль, і сила, і віра. Ми вільно говоримо українською завдяки мужності наших захисників – вони щодня боронять наше право на рідне слово і думку».
Для Наталії Іванівни рідна мова – це не лише навчальний предмет: «Це частина мого серця. Це те, чим я живу щодня – у слові, в думці, в розмові з дітьми. Це пам’ять поколінь, код нації, жива нитка, що з’єднує минуле, сучасне й майбутнє.
Щоразу, коли заходжу до класу, я бачу, як мова оживає у дитячих відповідях, у творах, у щирих розмовах, як через українську мову діти вчаться мислити, відчувати, усвідомлювати себе українцями. Радію, як невпевнені відповіді поступово стають сміливими – і в кожному такому слові живе Україна.
Тому маємо ще раз нагадати собі: зберігати й розвивати українську – це наша спільна справа і гідність, наш внесок у стійкість і перемогу.
Бережімо мову, яка об’єднує нас у нашій незламності!»
